дисгармонія

дисгармонія
-ї, ж.
1) муз. Порушення гармонії, відсутність співзвучності; немилозвучність.
2) перен. Розлад, порушення відповідності чого-небудь із чимсь, різнобій.
••

Психі́чна дисгармо́нія — перебільшений розвиток одних та (або) недорозвиток інших властивостей особи.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "дисгармонія" в других словарях:

  • дисгармонійний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • дисгармонійність — іменник жіночого роду …   Орфографічний словник української мови

  • дисгармонійно — прислівник незмінювана словникова одиниця …   Орфографічний словник української мови

  • дисгармонічний — прикметник рідко …   Орфографічний словник української мови

  • дисгармоніювати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • дисгармонійний — а, е, книжн. Який є дисгармонією …   Український тлумачний словник

  • дисгармонійність — ності, ж., книжн. Абстр. ім. до дисгармонійний …   Український тлумачний словник

  • дисгармонійно — книжн. Присл. до дисгармонійний …   Український тлумачний словник

  • дисгармонічний — а, е, книжн., рідко. Те саме, що дисгармонійний …   Український тлумачний словник

  • дисгармонічність — ності, ж. Відсутність узгодженості, відповідності, розлад; дисгармонія …   Український тлумачний словник

  • дисгармоніювати — ю/є і дисгармонува/ти, у/є, недок. 1) муз. Перебувати в дисгармонії, порушувати гармонію. 2) перен. Бути в незгоді, в розладі, не виявляти узгодження, відповідності з чим небудь …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»